Притягнення путінських пропагандистів до відповідальності за злочини в Україні: нова стаття Анни Вишнякової та Христини Хук
Анна Вишнякова, юристка та голова ГО “LingvaLexa”, та Христина Хук, доцентка кафедри управління конфліктами в Університеті штату Кеннесоу та позаштатна старша наукова співробітниця Євразійського центру Атлантичної ради, опублікували нову статтю, яка розкриває складні питання притягнення до відповідальності російських пропагандистів за їхню роль у розпалюванні війни росії проти України.
Стаття з'явилася у виданні американського аналітичного центру у сфері міжнародних відносин Atlantic Council, де авторки закликають міжнародну спільноту до рішучих дій проти медіа-особистостей, що використовують свої платформи для поширення ненависті та підбурювання до насильства.
Повний текст статті можна прочитати за посиланням:
https://www.atlanticcouncil.org/blogs/ukrainealert/holding-putins-propagandists-accountable-for-crimes-in-ukraine/
У публікації авторки аналізують недавні події в Гаазі, де були подані матеріали до Міжнародного кримінального суду проти шести російських громадян, звинувачених у переслідуванні як злочині проти людяності. Серед обвинувачених – Дмитро Медведєв, колишній президент росії, та декілька інших впливових медіа-особистостей, таких як Володимир Соловйов, Маргарита Симоньян і Дмитро Кисельов.
Авторки підкреслюють, що російська пропаганда не тільки виправдовує воєнні злочини, але й є ключовим елементом у розпалюванні та підтримці конфлікту. Вони наводять паралелі між сучасними подіями в Україні та випадком Фелісьяна Кабуги, одного з організаторів геноциду в Руанді, якого судили в Гаазі за його роль у створенні пропагандистської радіостанції, що закликала до насильства.
Христина Хук і Анна Вишнякова стверджують, що світова спільнота не може залишатися байдужою до небезпеки, яку несе російська пропаганда. Вони закликають до створення нових юридичних механізмів, які зможуть ефективно реагувати на сучасні форми дезінформації, включаючи соціальні медіа, відеоігри та навіть діпфейки.
Авторки вважають, що для забезпечення справедливості необхідно виносити міжнародні ордери на арешт та активізувати судові процеси у цьому напрямку.
На завершення статті авторки наголошують на важливості міжнародної співпраці для запобігання подальшим конфліктам, які можуть бути розпалені пропагандою. Вони підкреслюють, що руйнівна сила слів, яка стоїть за діями, не повинна залишатися безкарною, і закликають до негайних дій для захисту постраждалих і попередження нових злочинів.
